...доречнішою є назва «будинок на даху» – саме такі відчуття створює це помешкання...
Хоча в статті і йдеться про квартиру, та все ж доречнішою є назва «будинок на даху» – саме такі відчуття створює це помешкання. З передпокою попадаєш у відкритий простір, відкритий не лише всередині квартири, який об’єднує території кухні, їдальні, вітальні (вона ж камінна зала, вона ж більярдна). Цей же простір відкритий до обрію – через величезної кількості вікна бачиш згори все місто, та головне – бачиш, де небо торкається землі.
Характерною рисою квартири є неймовірна площа фасадного засклення будинку, що спонукало в роботі над дизайн-проектом максимально використати цю рису і привнести в дизайн квартири ідеологію «живемо поруч з небом», хоча ідеологія «живемо поруч із землею» в ньому також присутня. У будь-якому разі майже все житло заливає природне сонячне світло.
Подібно дизайну приватного будинку на першому поверсі, окрім гостьового санвузла, розміщено кабінет, а двоє покоїв (батьківські й дитячі) – на другому поверсі помешкання. Другий просвіт у вітальні - більярдній несе в собі характерну рису приватного будинку. За рахунок створення додаткового виходу із спальні з організацією внутрішнього балкону і додаткової зони відпочинку – спальні-лежанки, мешканці отримали дивовижну можливість спостерігати зверху і за грою в більярд, і за усім іншим світом за вікнами. На стику кухонної і більярдної зон розміщено барну стійку, доречну в обох частинах помешкання. При цьому вона ще й маскує несучу залізобетонну колону.
Ще однією цікавою знахідкою став острівний принцип розташування частини меблів на кухні, - все ж куховарити і спілкуватися зручніше обличчям до співрозмовника, а не до стінки.
А тепер про «живемо поруч із землею». У звичайному будинку до землі виходять, звісно ж, з першого поверху. Цей же «будиночок Карлсона» надає таку можливість, та через третій поверх, який організований практично як закрита куполовидна прозора бесідка на вулиці. А на вулиці-терасі розташовані сауна, барбекю, зона відпочинку, «зелені зони» – і все це з можливістю споглядати навколишній світ. Меблі в «бесідці» мають легкий, підходящий місцю ротанговий характер, а світильники – ті ж, що й на вулиці. Та це ще не все. З бесідки сходинки ведуть нагору на ще одну спальню-антресоль – щоб використати переваги висоти якнайякісніше, хоча б для споглядання зоряного неба.
Щодо стилістики, то її варто позначити як приємний мікс строгого класичного інтер’єру з англійськими мотивами та сучасного прояву «альпійського» стилю. Це й зрозуміло – висота й шале, дача в сільському швейцарському стилі – пасують одне одному, а класичний інтер’єр сприймається як природний прояв статечного маєтку, образ якого не чужий його мешканцям. Таким чином, піднімаючись на третій поверх господарі начебто переїжджають на літню гірську дачу. І «класичні», і «альпійські» приміщення мають спільні об’єднуючі риси – це і ковані вироби, наприклад, стеля в спальні й меблі на терасі, або рустиковані (облямовані каменем) поверхні вітальні та тераси. Дещо осібно сприймається інтер’єр дитячої кімнати для спадкоємця, що стрімко дорослішає – в його господаря свої, модерніші уявлення про красу й доречність. Що й вилилось в цілком сучасну мінімалістично раціональну стилістику, яка несе в собі навіть дещо спільне з часом модним молодіжним лофтом – штукатурка «під бетон» тут з’явилася не випадково.
На завершення хотілося б порадити: при нагоді не відгороджуйтеся від зовнішнього світу. Маючи балкон, а тим більше терасу, їх варто використати як можливість «переселення» надвір – таку можливість нічим не заміниш, а спробувати відчути себе мешканцем не лише квартири, а й цілого світу – не завадить нікому. Та для цього з відкритими приміщеннями потрібно добряче попрацювати. І ще одне: щоб створити стилістичну єдність з різних стилів, потрібно різним стилістикам м’яко й ненав’язливо прищеплювати паростки іншого, але подібного – за характером, за формою, за матеріалом чи кольором.
